У ЧЕРЕМОШНОМУ ВИПАДОК СКАЗУ: ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ПРОФІЛАКТИКУ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ ЗІ СМЕРТЕЛЬНОЮ ХВОРОБОЮ
В останні роки сказ продовжує нести постійно загрозу для людства в багатьох країнах світу та є однією з найважливіших проблем, як в галузі охорони здоров’я населення, так і в ветеринарії. В Україні ж сказ серед тварин реєструється в абсолютно всіх регіонах все частіше і частіше.
Нагадаємо, що сказ – це гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання, яке характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи (енцефаліт) і, при відсутності своєчасного проведеного курсу щеплень, закінчується смертю хворого. І стосується це не лише тварин, а й людей, які контактували з ураженою твариною.
Днями в с. Черемошне був зареєстрований випадок сказу домашнього кота, що підтверджено лабораторними дослідженнями. Хвора тварина загинула, а її власники проходять наразі курс профілактичного лікування. Їх життю нічого не загрожує. З огляду на це, Березівська сільська рада НАГАДУЄ ПРО ПРОФІЛАКТИКУ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ ЗІ СМЕРТЕЛЬНОЮ ХВОРОБОЮ.
Варто знати та пам’ятати, що зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі подряпини шкіри, слизових оболонок, поранень предметами, забрудненими мозком хворої тварини. Рідше можливе зараження при зніманні шкір з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Адже у багатьох із нас на шкірі рук є малопомітні або й зовсім непомітні пошкодження, мікротравми, через які і потрапляє вірус.
Інфікування здебільшого відбувається від диких хижих (вовки, лисиці), домашніх (кішки, собаки), а також сільськогосподарських тварин. Найнебезпечніші укуси інфікованої тварини в голову, шию, кисті та пальці рук. Слина хворої тварини містить у собі вірус ще за десять днів до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може і від тварин, які ззовні виглядають здоровими.
Як розпізнати хвору на сказ тварину?
Головна ознака хворих тварин – зміна їх поведінки. Запам’ятайте, що поява диких тварин у населених пунктах, а особливо вдень – одна з характерних ознак захворювання їх на сказ.
Дикі тварини втрачають обережність, з’являються в населених пунктах, місцях випасу і утримання худоби, нападають на людей та тварин.
Домашні тварини не споживають звичайної їжі, стають неспокійними, через декілька днів – агресивними. Буйний період триває кілька днів, після чого розвивається параліч і смерть.
Щоб уникнути небезпеки, дотримуйтесь правил утримання домашніх тварин:
• охороняйте їх від укусів іншими тваринами;
• регулярно робіть щеплення проти сказу домашнім собакам та котам, в тому числі сторожовим та мисливським;
• виводьте собак на прогулянку в намордниках та на повідку;
• не заводьте собак і кішок заради забави, не виганяйте їх на вулицю.
Якщо все ж Вас покусала або ослинила дика чи безпритульна тварина (або тварина, якій не зроблено щеплення проти сказу):
• не намагайтеся відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не загрожує життю). Треба дати слині тварини разом з кров'ю вийти з рани;
• ні в якому разі не можна відсмоктувати кров із рани, бо збудник сказу може потрапити в організм через слизову рота;
• місце укусу ретельно промийте господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу);
• шкіру навколо рани обробіть йодом. Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпекти відкриті тканини рани;
• обслинений одяг забороняється замивати після укусу. Його необхідно обережно зняти, провітрити, висушити на вулиці і випрасувати гарячою праскою або прокип’ятити;
• підозрілу тварину слід ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 днів;
• обов'язково відразу ж зверніться до медичного закладу для отримання якісної допомоги (тільки фахівець здатний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами і, при необхідності, зашити рану) та вирішення питання щодо початку проведення щеплення від сказу.
До речі, прийом потерпілих від укусів, зважаючи на особливу небезпеку сказу, в усіх установах проводиться позачергово. За твариною, яка нанесла укуси, ветеринарними працівниками проводиться відповідний нагляд з метою виключення сказу. На жаль, в окремих випадках потерпілі, або їх близькі під впливом емоцій знищують ту чи іншу тварину, що нанесла укус і медичні працівники змушені проводити повний курс лікування проти сказу.
Якщо не вдалося вберегтися від укусу або ослинення, насамперед потрібно запам’ятати тварину, що нанесла укус, встановити її власника, адже від цього значною мірою також залежатиме курс лікування.
Антирабічне щеплення — залишається на сьогодні єдиним і незамінним засобом щодо запобігання цьому захворюванню.
Протипоказання для лікувально-профілактичної імунізації відсутні, тому що остання проводиться за життєвими показаннями.
Курс щеплень складається всього з шести ін'єкцій і передбачає їх своєчасне проведення відповідно до призначення лікаря і за певною схемою. Ні в якому разі недопустимо самовільно переривати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні.
При призначенні антирабічного лікування до уваги приймаються наступні дані: про тварину, що нанесла укус (хвора, здорова, невідома, за якою не можливо встановити 10-тиденне спостереження), вид і ступінь контакту з твариною (ослинення, укус, контакт, подряпини шкіряних покривів чи слизових, укус одиничний чи рани множинні), вид тварини (дика м`ясоїдна, домашня, сільськогосподарська тварина) і дані про тварину (як утримувалась, чи щеплена проти сказу), епізоотична ситуація місцевості, де трапився укус, обставини укусу (спровокований чи ні), локалізація укусу. В залежності від вище переліченого призначають курс антирабічного лікування. Розпочати курс щеплень необхідно як можна раніше.
Запам’ятайте! Усі потерпілі люди, які не отримали курсу антирабічних щеплень і захворіли на сказ - помирають. Тому при отриманні укусу, не зволікайте зі зверненням за медичною допомогою, бо тільки це дає надійну гарантію запобігти трагічним наслідкам!
