9 ТРАВНЯ — СЛІДАМИ ІВАНІВСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ
9 травня, — в історії нашої держави цей день, ось вже 76 років, як відзначений «червоним», а відтак — святковим. Це дивовижне свято лишається єдиним, в якому сплелися горе і радість, сльози та посмішки, печаль та веселощі. Адже саме стільки часу минуло з дня закінчення Великої війни, названої в результаті — Другою світовою. Швидко летить час, і серед юних її учасників, які давно стали сивочолими ветеранами, вже лишаються лічені одиниці.
Відтоді, цього дня, повсюдно вшановують тих, хто воював за перемогу та згадують про тих, хто не повернувся з війни: квіти та вінки до пам’ятників героям війни, мітинги, паради, уроки мужності в навчальних закладах, реконструкції боїв тощо.
Не стоїть осторонь пам’яті історичного минулого і громада Іванівського старостинського округу. Село Іванівка відоме з 1908 року, де в січні 1918 року була встановлена Радянська влада. До 7 червня 1946 року воно мало назву — хутір Янушевичів (Троянської волості, Житомирського повіту). Сучасна Іванівка розташована також і на території колишнього села Плоска, що з 1941 року вже не значиться на карті.
Багато утекло води після війни… І, сьогодні, про не таке вже й далеке історичне минуле, нам розповідають історичні уроки, спогади рідних та численні пам’ятники, обеліски та братські могили. Так, нащадкам іванівських солдатів про ратний подвиг односельців нагадує братська могила, що в центрі села. Тут, за історичними довідками, покоїться 8 воїнів, які загинули у визвольних боях у період з липня 1941 по січень 1944 років — визволяючи Іванівку від гітлерівців. Серед них — односельці та громадяни інших держав: росіяни М. П. Рижков і М. М. Фомін, білорус І. У. Солоп, грузин Г. Я. Тваладзе.
Загалом, за час німецько-радянської війни на фронт пішло 85 жителів села, 65 з яких так і не повернулися додому. 42 чоловіки були нагороджені орденами та медалями СРСР, більшість із них — посмертно. 14 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту зайняли Янушевичі (Іванівку). Село було звільнене.
Ще одна братська могила радянських воїнів, — знаходиться в центрі Барашівки, де в пам’ять про загиблих встановлено обеліск. Тут викарбувані імена тих, хто в роки війни так і не повернувся з війни та тих, хто поліг у бою, захищаючи рідну Барашівку, а це 57 солдатів та офіцерів Радянської армії.
10 липня 1941 року в небі над Житомиром у бою було збито три бомбардувальники. Місце падіння відоме двох, третій, — і досі не знайдений. Майже 30 років пошуковці Житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук»» займалися пошуком померлих пілотів. І от, завдячуючи місцевому жителю Барашівки — Борису Бармаку, влітку 2012 року були знайдені рештки екіпажу одного з цих літаків. Була проведена ексгумація, і на місці поховання знайдено документ — медальйон на ім’я В’ячеслава Семакова, пілота цього літака. Вдалося навіть знайти рідних командира екіпажу — його племінницю, що проживає в Пермі. Другий загиблий — бортовий стрілок Василь Глєбов, був родом із Хмельниччини. Пошуки його рідних тривають.
8 травня 2015 року цих двох, відомих, солдатів, і ще двох, котрі були знайдені неподалік від місця падіння літака, (медальйонів у них не було), — було поховано за всіма християнськими канонами — на братській могили в центрі Барашівки.
Ще дві групи братських могил — жертвам нацизму, де за 1941-1943 роки під час окупації Житомирщини фашисти розстріляли 14110 радянських військовополонених і мирних громадян (серед них діти і люди похилого віку), та тисячі закатованих радянських солдатів, офіцерів та мирних громадян,— розташовані на території Іванівського старостинського округу, на узлісся Богунського лісництва по обидві сторони траси Київ-Чоп.
В Іванівському старостинському окрузі переконані,— допоки пам’ять, що знаходиться на землі — буде гідно збережена, — доти гірке історичне минуле формуватиме патріотизм та чітку громадянську позицію кожного маленького та дорослого українця.
Саме тому догляд та окультурення місць масового захоронення людей — на чіткому контролі в старостинському окрузі. Не заростає стежина до братських могил в лісі; майорять різнобарв’ям квіти і біля обелісків у селах.
Ось і цього року напередодні Дня примирення та Великої перемоги в Іванівці та Барашівці пройшли «суботники», аби привести після зими до ладу вищезгадані місцини. А в День примирення керівництво Березівської сільської ради та Житомирського району, працівники старостату та культури, депутати, освітяни, школярі — поклали квіти до підніжжя пам’ятних споруд та вшанували пам’ять всіх, хто ціною власного життя виборював нам перемогу.
Також, вручено квіти та матеріальну допомогу тим, хто пройшов стежками Вітчизняної війни. Таких жителів на території округу лишилося двадцять чоловік, двоє з яких Мирончук Володимир Тимофійович (с. Барашівка) та Герасимович Микола Дмитрович (с. Іванівка) — учасники бойових дії. Щиро вітаємо всіх та дякуємо за перемогу!
